Новини

Одного сонячного дня у вересні дорогою ішли двоє людей, один високого зросту, інший ще дуже маленький, обидва чоловіки по натурі, а в душі діти. Один вчитель, - інший учень. Це був початок великої дружби досвіду та допитливості, впевненості та ніяковіння, розуму та зростання. Так щороку водить вчитель дітей у величний храм науки, називаючи їх своїми дітьми.

Уже не перший рік у будинку культури с. Угорник,що на Коломийщині працює людина з освітою філолога, роботою художнього керівника у дитячому садочку для діток від 2 до 5 років, а в душі режисером, що не одноразово дивував глядачів не тільки нашої області а і далеко за її межами, вишуканим, особистим стилем бачення драми, драми, що корінить глибинні повчання, і виразно наповнює глядача змістовними картинами творів наших видатних драматургів, прикарпатських та всеукраїнських. Людина непересічних поглядів неоднократно і самотужки береться за перо і творить режисерські перші кроки, у якості і сценариста. Ніколи не вигадує собі досягнень, хоч впевнений у своїй меті, не піднімає високо голову від похвал, і не в гонитві за винагородами.

Хтось приходить у колектив "Горно" уже з великим досвідом заслужених овацій залу, після постановок, а хтось із захованом поглядом початківця що зацікавився. Вчитель(авт.пояснення після тексту), у минулому і сам учасник драматичного колективу с. Угорник, що має давні традиції, був відомий у районі та області, пережив не одне покоління і не одну акторську трупу, старається після призначення його головним режисером передавати у теперішнє покоління традиції акторської майстерності, що гартувалися роками. Це видно у грі талановитих та акторів початківців. Ніколи Режисер(авт.) не  руйнує порив та особисте бачення людиною своєї ролі, особливості розкриття ідейного змісту, і лиш у деякій мірі підкреслює або вирізняє окремі риси героя, роль якого виконується. Це одночасно оживляє виставу і наближує реальність змісту до реальності буденних життєвих обставин. Глядач дивується із моментів щирої гри, коли люди на сцені плачуть прощаючись з рідними, від'їжджаючи у далекий край, у пошуках невідомого, про те на їхню думку кращого життя (постановка " В дома і дим солодший") і сльози на стільки проникають у них що, весь зал схвильовано згадує і своїх рідних, яких не має вдома, тому що життя закинуло у простори далекого зарубіжжя, і кожен бачить на сцені уривок свого життя.

Кілька років тому, був сформований і дитячий колектив, учасники  якого під керівництвом Учителя ще із стін дошкільного закладу з дитячою безмежною любов'ю, хотіли більше зрозуміти що таке вистава, а що означає бути актором. І вони ці маленькі акторчики із добрих слів та повчань Режисера, із дзвінких звуків акордеона під час пісень у дитячому  садочку, виростали і хотіли чим дужче стати учасниками вистави. Так народилася вистава "Лис Микита" з якою дітки виступали не в одному із сіл району. І мрія дітей завдяки умілому та терплячому Наставнику втілювалася у життя.

Поволі дитячі ролі почали з'являтися і в дорослих виставах, і з кожною новою драмою на очах Режисера росте нове покоління колективу, в який водив його ще його дідусь. А Він захоплено стежив за виразами обличчя кожного героя і бачачи як твориться це велике мистецтво під назвою , - "театр", яке воно миле його серцю, настільки воно гармонійно вирізняється на фоні інших культурних надбань його народу. Це був момент закоханості малої дитини у те, чого раніше не бачила, і що перейняло її з неабияким натхненням і пошуком себе, перш за все у ролі актора, а згодом через роки і Режисера.

А діти уже сиділи за шкільними партами і пориву до гри у театрі не можливо було спинити. Талановитих  акторчиків Учитель випробовував не один раз сценою та оглядами художньої самодіяльності, а потім вирішив створити і дитячий колектив. Зараз він носить назву , - дитячого зразкового театрального колективу - "Писані горнята". Разом із дорослим колективом "Горно" малі учні відвідали неодноразово Всеукраїнський театральний фестиваль - " Від Гіпаніса до Борисфена" що проходить щорічно на узбережжі Чорного моря на початку літа у місті Очаків, миколаївська область. З 2006 року колектив є постійним учасником фестивалю. Тричі звання лауреата.

З "Писаними горнятами" була проведена постановка вистави про роки боротьби та підпільного руху на західній Україні, роки становлення УПА, про викриття пронаціоналістичних сил, та дитячий порив малих українців, а вданому випадку сина лейтинанта НКВД, який не може зрадити правду, друзів, і на перекір батькові, намагається допомогти "своїм" будь-якою ціною, навіть якщо і власного життя  - вистава "Папочка". І одна з останніх робіт, - розповідь про хлопчика з дитячого будинку, котрий не знає своїх батьків і виглядає кожного...Твір розкриває соціальну проблему суспільства, проблему покинутих дітей при живих батьках, - "Тату". На фестивалі Всеукраїнського театрального мистецтва, про який уже згадувалося, вистава була визнаною однією з кращих робіт за всю історію конкурсу.

Ось і знову перший дзвоник, діти ідуть до школи, а деякі з цих дітей уже закрутилися у вир життя. Учитель, Режисер, Наставник, Батько, - це все одна людина, - Крицький Віталій Володимирович, що віддає свою працю на служіння людям, безкорисливо, з любов'ю до всіх учнів, дітей, до акторів свого, уже для всіх рідного колективу. І діти для нього теж свої...

Ми батьки дітей дитячого зразкового колективу "Писані горнята", хочемо подякувати за його багатолітню працю, терпеливе ставлення до всіх членів колективу, за виховання, любов, тепло, пораду. Нехай Мати Господня охороняє його своїм покровом тепер та назавжди....