Історія села

1444 – перша писемна згадка про село. В селі випалювали різні гончарні вироби у печах, які називалися горни. Звідси пішла назва Угорники. В селі є річки Сербінь і Опрашина, два озера. Раніше села належало до Тлумацького повіту потім до Отинійського району, тепер Коломийського.

1500 – 1600рр - село розвивалося під патронатом родини Балабанів. На землях Угорник пізніше виникло містечко Отинія. Згідно з легендами на околиці Угорників ще 1280–го року оселилося кілька києво–печерських ченців (після поруйнування Києва ордами Батия). Тут ченці заснували Угорницький Спасо–Преображенський монастир, який діяв до 1812 року. Саме з Угорниками пов’язано ім’я однієї з чільних постатей православ’я – Івана Желізо, який в 1551 році народився в цьому селі, у десятилітньому віці прийшов у монастир і увійшов в історію, як Іов (Йов) Почаївський, канонізований тепер до лику святих.

1839р. в Угорниках було відкрито дві хати читальні (у Дубея Йосипа на вулиці Новосілка, в центрі села у Кіндрацького Юрія). При читальнях працював хор і драм гурток. Ставили народні вистави та водевілі. Найбільшу популярність мала п’єса «Зацвіла Україна кривавими слізьми» ( про голод 1932 – 1933рр.).

1604 – 1605 роках в Угорниках жив відомий письменник - полеміст Іван Вишенський.

1862 – 1864рр. в Угорниках була відкрита тривіальна школа, де навчалося 54 дітей. Вчителем був Панас Красіцький.

1882 – в селі відкрили церкву Святої Параскеви. Щердрими жерстводавцями церкви були: Михайло і Софія Паньків - у 1894році пожерствували кивот і дзвін, Андрій Палагняк - 1890р. пожертвував осеночник, сім’я Кафарських - 2002 році пожертвували тетрапот та ікони.  За кошти Володимира Кафарського 1999 році було збудовано капличку і пам’ятний хрест біля джерела Дзвіньоха на території колишнього монастиря. Першим дослідником історії Угорницького монастиря був житель села п. Михайло Хавлюк, який випустив книжку «Угорницький монастир».

1908 - в селі Угорники народився Михайло Ковальський – магістр права і політичних наук, жертводавець. З 1939р. перебував на території Польщі, згодом – в Австрії. Емігрував до Канади, де разом з дружиною Дарією (з дому Муцак) заснували вічний фонд Ковальських для наукових досліджень в Україні. Станом на 2000 рік капітал фонду становив 1 млн.650 тис.доларів. Родина Ковальських спонсорувала 100 тисяч доларів на один з десяти томів перекладу «Історії України – Руси» М.Грушевського. Помер у Торонто 24 травня 2000 року.

1930 - 1935рр. - побудова початкової школи.

1950 – 1955рр. – добудова восьмирічної школи, директором був п. Аркадій Шпілінський, відкрито клуб і бібліотеку.

1972 - відкрито новий будинок культури та бібліотеку, де працює багато гуртків та народний драматичний колектив «Горно», дипломант Всеукраїнських конкурсів драматичного мистецтва та Міжнародних Гуцульських фестивалів (керівник Віталій Крицький).

1982 - в селі була відкрита державна школа, де навчалося 66 дітей. Директором школи був Порфирій Витвицький, батько Степана Витвицького(1884 -1965рр.) визначного діяча України, доктора права, адвоката, члена уряду ЗУНР, Президента УНР в екзилі ( 1954 – 1965рр.), який похоронений на українському цвинтарі в Бавнд Бруку /США/.

1982 – 85рр. в селі побудовані: адмінбудинок, дитячий садочок, магазини, пам’ятник, 10 будинків для працівників сільського господарства.

2002 рік з ініціативи метрополита Галицького УАПЦ кира Андрія та народного депутата України п.Володимира Кафарського, місцевої влади і жителів села починається відроження Угорницького монастиря. В серпні 2003 року в монастирі було відкрито першу церкву, а в 2007 році - другу. Обидві церкви перенесені з різних сіл Іванофранківщини. Зараз тут планується створити музей сакральної архітектури, де будуть розміщені багато старих намолених церков, перевезених з різних районів області.

Зараз в селі працює школа ІІ ступеня, де 23 вчителі навчають 186 учні.

Сьогодні в селі налічується 832 двори, проживає 2800 жителів.