Статті

Час життя і праці Преподобного Іова

28 Березня, 2009
Митрополит Іларіон

Під час страшної загрози самому існуванню українського народу, як окремої нації, під час жорстокої унії загорівся в Україні ще один блискучий світильник невгасимий, який тоді ясно горів і світив на всю Західну Україну, — це був преподобний Іов Желізо. Жив і працював він у страшний і жорстокий час гонінь на український народ від католиків та їхніх помічників уніятів, і він твердо й безбоязно боронив православну віру проти всяких наскоків уніятів, і цим прославився на всю Україну, а особливо на всю Волинь і Галичину. Усе своє довге життя (1551—1651) Іов горів і світив, як блискуча невгасима лампада православія всього українського народу.
Іов — це головно ревний молитвеник за весь український народ, щоб Господь зберіг йому цілим його найбільший скарб — віру українську, віру православну, а підступну унію показав людям в її правдивій чорній істоті — і знищив. Акафист преподобному Іову правдиво зве його «адамантом православія», — він беріг його чистоту, боронив його усе довге життя своє (жив сто літ) сміло й відкрито.
Преподобний Іов був у близьких стосунках зо скалою української віри, святого православія, з князем Костянтином Острозьким і Лубенським. Коли року 1596-го весь Берестейський собор, за почином князя Костянтина, голосно крикнув на всю Україну: «Протестуємо проти несправедливої унії! Даємо обіт віри, совісті й честі, за себе й за наших потомків, не слухатися цих засуджених соборним приговором від-ступників-уніятів!», то цей крик ясно почув преподобний Іов (йому було тоді 45 літ), сприйняв його, як непорушну присягу «своєї совісті й честі», сприйняв усією чистою душею своєю, і все життя належно виконував цю присягу і передав її і потомкам своїм, а в тому й нам, як заповідь Господню.
Був це ревний молитвеник, горливий оборонець української віри батьків своїх; був це чес-нотний чернець, який вірно й самовіддано служив Господеві. Афанасій Берестейський, як ми пишемо в другому місці, боровся проти уніятів усією своєю істотою, боровся нервово, забуваючи про все. Іов же, навпаки, був мовчальник, показував непорушну велич православної віри самим чеснотним життям своїм та поступованням — він світив таким сильним православієм, що унія гасла перед ним, як гасне темрява перед світлом.

За  матеріалами сайту http://www.hram.kiev.ua.

Посилання: http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=13&parent=868&id=869